Назад

Чи задумувалися ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей? Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження? Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти. Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги — це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми.

     Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.

     Є бар’єри ось такі — фізичні, просторові. Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється. Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.

     Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі людей, вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід.           Втрачений потенціал — це втрачені можливості для всіх нас. Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.

    Безбар’єрність — це принцип створення середовища, де кожен має рівний доступ до можливостей, послуг, роботи та інфраструктури, незалежно від віку, статі, стану здоров’я, інвалідності чи інших життєвих обставин.

      Це суспільна норма, що передбачає повагу та інтеграцію всіх людей.

Основні напрямки безбар’єрності включають:

      Фізична: зручні пандуси, понижені бордюри, підйомники, адаптований транспорт та громадські простори для людей з інвалідністю, батьків з дитячими візками та людей похилого віку.

      Цифрова: зручні сайти та мобільні застосунки з адаптованим інтерфейсом (наприклад, для людей із порушеннями зору). 

      Інформаційна: подача інформації шрифтом Брайля, жестовою мовою, простим і зрозумілим текстом.

      Освітня та економічна: рівні можливості працевлаштування, інклюзивна освіта та відсутність стереотипів у колективах.

      Суспільна (мовна): використання етичної та коректної лексики.

      Головний принцип спілкування — ставити на перше місце саму людину, а не її особливості чи діагноз (наприклад, «людина з інвалідністю», а не «інвалід»).

      Дізнатися більше про безбар’єрне суспільство та етику спілкування можна в офіційному Довіднику безбар’єрності. Для отримання доступу до державних послуг та вивчення інклюзивних практик використовуйте платформу Дія.Безбар’єрність.

Назад