Назад

ЯК ЗРОБИТИ ПРОСТІР ДОСТУПНИМ?

Міністерством розвитку громад та територій України спільно з ГО «ЛУН Місто», в межах інформаційно-просвітницької кампанії «Держава без бар’єрів», розроблено практичний посібник «Як забезпечити доступність будівель і споруд для маломобільних груп населення? 10 простих кроків».

Його мета — надати громадам, бізнесу і всім, хто працює над формуванням доступного середовища, простий і практичний інструмент для впровадження базових принципів фізичної доступності будівель і споруд.

Матеріал створено на основі чинних державних будівельних норм із урахуванням сучасних вимог до інклюзивності. Основний акцент зроблено на простих, зрозумілих та практичних рішеннях, які можуть бути застосовані під час проєктування, реконструкції або адаптації просторів.

Міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба наголосив, що безбар’єрність має починатися з практичних змін, та водночас важливо не лише ухвалювати стандарти, а й пояснювати їх просто і зрозуміло. 

«Доступність не обмежується окремими елементами інфраструктури. Це про гідність, безпеку та рівний доступ до простору для кожної людини. Важливо, щоб людина могла без перешкод пройти весь маршрут — від вулиці й входу до самої послуги чи простору — та повноцінно ним користуватися. Наше завдання — зробити ці рішення зрозумілими, практичними та такими, що можуть бути впроваджені в кожній громаді», — зазначив Олексій Кулеба.

Посібник охоплює ключові елементи фізичної доступності — від шляхів руху до будівлі та безбар’єрного входу до внутрішнього простору, навігації, безпечного пересування та облаштування приміщень.

Його головна цінність — у практичному підході: складні нормативні вимоги подані простою та зрозумілою мовою, що дозволяє використовувати матеріал як базовий орієнтир для власників і управителів об’єктів.

Розвиток безбар’єрності залишається одним із ключових напрямів сучасної відбудови України та формування громад, комфортних і доступних для кожного. 

Джерело: Чернігівська обласна військова адміністрація

Чи задумувалися ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей? Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження? Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти. Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги — це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми.

     Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.

     Є бар’єри ось такі — фізичні, просторові. Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється. Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.

     Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі людей, вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід.           Втрачений потенціал — це втрачені можливості для всіх нас. Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.

    Безбар’єрність — це принцип створення середовища, де кожен має рівний доступ до можливостей, послуг, роботи та інфраструктури, незалежно від віку, статі, стану здоров’я, інвалідності чи інших життєвих обставин.

      Це суспільна норма, що передбачає повагу та інтеграцію всіх людей.

Основні напрямки безбар’єрності включають:

      Фізична: зручні пандуси, понижені бордюри, підйомники, адаптований транспорт та громадські простори для людей з інвалідністю, батьків з дитячими візками та людей похилого віку.

      Цифрова: зручні сайти та мобільні застосунки з адаптованим інтерфейсом (наприклад, для людей із порушеннями зору). 

      Інформаційна: подача інформації шрифтом Брайля, жестовою мовою, простим і зрозумілим текстом.

      Освітня та економічна: рівні можливості працевлаштування, інклюзивна освіта та відсутність стереотипів у колективах.

      Суспільна (мовна): використання етичної та коректної лексики.

      Головний принцип спілкування — ставити на перше місце саму людину, а не її особливості чи діагноз (наприклад, «людина з інвалідністю», а не «інвалід»).

      Дізнатися більше про безбар’єрне суспільство та етику спілкування можна в офіційному Довіднику безбар’єрності. Для отримання доступу до державних послуг та вивчення інклюзивних практик використовуйте платформу Дія.Безбар’єрність.

МАЛОМОБІЛЬНІ ГРУПИ НАСЕЛЕННЯ

Хто належить до маломобільних груп населення — і чому це стосується кожного з нас?

Коли говоримо про доступність та безбар’єрність, часто помилково думаємо, що це лише про людей з інвалідністю. Насправді маломобільні групи населення (МГН) — значно ширше поняття.

МГН — це люди, які можуть відчувати труднощі:

під час пересування;

у користуванні послугами;

в отриманні інформації;

в орієнтуванні у просторі.

До маломобільних груп населення належать:

люди з інвалідністю;

люди з тимчасовими порушеннями здоров’я;

люди старшого віку;

вагітні жінки;

батьки з дитячими візочками;

діти;

люди з важкими валізами чи багажем;

люди, які погано орієнтуються на місцевості;

іноземці, які не знають мови;

люди у стані стресу, втоми або після травм.

Фактично кожна людина хоча б раз у житті може належати до маломобільної групи населення.

Саме тому безбар’єрність — це не про «особливі умови для окремих людей». Це про створення комфортного та безпечного середовища для всіх.

Зручні тротуари, зрозуміла навігація, доступні маршрути, безпечні переходи та громадські простори — це рішення, які допомагають кожному мешканцю громади.

 На Чернігівщині реалізується проєкт «Розвиток безбар’єрного середовища та доступних послуг у громадах Чернігівщини» у межах якого Агенція міських ініціатив працює над створенням безбар’єрних маршрутів та впровадженням принципів універсального дизайну.

Цей проєкт відбувається за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Більше про проєкт та його заходи — за посиланням. 

Джерело: за матеріалами сторінки Агенції міських ініціатив у мережі facebook.

БЕЗБАР`ЄРНІСТЬ - ЦЕ КОЛИ МОЖЕШ

Назад